В журналі публікувалися історичні праці й літературні твори самого М. Максимовича. У першій книзі було на- друковано історичні розвідки — спомини про Полтаву й Золотоношу, листи про Б. Хмельницького. Літературну частину альманаху складали український переклад псалмів, «Пѣснь о полку Игоревѣ» українською та слов’яно- руською мовами. У другій книзі подано історичні нариси про Київську та Волинську землі, лист про Литовського гетьмана князя Острозького, а також тексти трьох українських пісень 1963–1964 рр.

Видання містить рекомендації щодо читання тексту, написаного «на Украинскомъ нарѣчіи», відповідно до україн- ської вимови. Національне спрямування альманаху викликало низку негативних рецензій російських критиків.

МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (1804–1873)
Видатний історик, філолог і етнограф, перший ректор Київського університету Св. Володимира, за свою енци- клопедичну освіченість отримав від сучасників ймення «український Ломоносов». Основоположник національної фольклористики, підготував і видав збірки «Українські народні пісні» (1834), «Збірник українських пісень» (1849). Опублікував ряд монографій з історії Київської Русі, зокрема, «Откуда пошла Русская земля» (1837), «История древней русской словесности» (1839), «Начала русской филологии» (1847).

М. Максимович належав до найближчого кола друзів і знайомих Т. Шевченка. Особиста бібліотека Кобзаря, згід- но зі списком, складеним Д. Каменецьким, налічувала понад півтори сотні книжок, серед яких дві збірки україн- ських народних пісень, видані М. Максимовичем (1834, 1849), з авторськими дарчими написами, а також перший випуск журналу «Украинецъ» 1859 р.