«Кобзар» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під нею розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» було видано у 1840 р. в Санкт-Петербурзі, за життя Шевченка збірка виходила ще двічі — у 1844 та 1860 рр. Враховуючи цензурні утиски, вже у 1870-х рр. купити популярний серед української інтелігенції «Кобзар» можна було лише в декількох київських торговців. Книга, яка рідко перевидавалася після смерті поета, перетворилася на бібліографічну рідкість.

Загалом, окремими збірками твори Шевченка за його життя виходили вісім разів: «Кобзар» (1840), «Гайдамаки» (1841), «Тризна» (1844), «Гамалія» (1844), «Живописная Украина» (1844), «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» (1844), «Кобзар» (1860), «Букварь южнорусский» (1861).

Наприкінці 1858 р., після повернення із заслання, Шевченко звернувся до куратора Петербурзького учбового округу І. Делянова з проханням дати дозвіл на друге видання «Кобзаря» і «Гайдамаків». Пройти всі юридично-канцелярські лабіринти відновлення права на друк своїх творів Шевченкові допомагав українець за походженням Є. Ковалевський, який очолював Головне управління цензури. Він добре знав письменника і високо цінував його твори. Видання «Поезія Т. Шевченка» планувалося здійснити у 2-х томах. Але цензура дозволила надрукувати тільки один, під старою назвою «Кобзар». З розшитого рукопису першого тому Д. Каменецький виготовив макет «Кобзаря» і виправив текст відповідно до вимог цензури, але, всупереч їй, зберіг і авторські варіанти. Відомо, що вилучені уривки він надрукував на окремих аркушах, які потім вклеював до деяких примірників «Кобзаря».

Кошти на це видання надав український цукрозаводчик Платон Симиренко, з яким Тарас Григорович познайомився 1859 року під час приїзду в Україну. Він позичив Шевченкові 1 100 карбованців з умовою, що цю суму поет поверне йому книжками. Як тільки Шевченко одержав цензурний дозвіл, він написав до управителя Симиренка Олексія Хропаля: «Сьогодні цензура випустила з своїх пазурів мої безталанні думи, та так, проклята, очистила, що я ледве пізнав свої діточки». Нове видання побачило світ 23 січня 1860 р. На фронтисписі було вміщено портрет Тараса Шевченка роботи Михайла Микешина. На початку стояла посвята: «Марку Вовчкові, на память 24-го стичня 1859 року».

Книга містить 17 творів: «Псалми Давидові», «Наймичка», «Утоплена», «Причинна», «Вітре буйний», «Тече вода в синє море», «Тяжко-важко в світі жити». Сюди увійшли також твори з «Чигиринського Кобзаря і Гайдамаків» — «Катерина», «Тополя», «Тарасова ніч», «Перебендя», «До Основ’яненка», «Думи мої», «Нащо мені чорні брови» і поема «Гайдамаки». Видання принесло поетові великий гонорар. На ці кошти він хотів купити землю біля Канева і звести там хату.

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814–1861)
Видатний український поет, драматург, прозаїк, живописець, графік, громадський і політичний діяч. Член Кирило- Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).

СИМИРЕНКО Платон Федорович (1821–1863)
Промисловець-цукрозаводчик, один із засновників раціонального садівництва в Україні. Меценат. Фінансував видання «Кобзаря» Т. Шевченка 1860 р., допомагав українським культурним установам.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (1819–1897)
Видатний український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, вида- вець. Творець «кулішівки» — однієї з перших версій українського фонетичного правопису. Автор першого украї- номовного історичного роману «Чорна рада», співавтор першого українського перекладу Біблії (разом з І. Пулюєм та І. Нечуєм-Левицьким).

МИКЕШИН Михайло Йосипович (1835–1896) Український та російський художник і скульптор, автор низки видатних пам’яток у великих містах Російської імперії. Познайомився з Т. Шевченком 1858 року в Петербурзі, після того часто зустрічався з ним, проілюстрував «Кобзар», створив скульптурні портрети поета. Доклав чимало зусиль для увічнення пам’яті Шевченка: опублі- кував декілька матеріалів про нього в журналі «Бджола», разом з Д. Менделєєвим, І. Рєпіним та іншими діячами культури заснував у Петербурзі Товариство імені Тараса Шевченка для допомоги петербурзьким студентам — вихідцям з України.

ГОГЕНФЕЛЬДЕН Георгій (Єгор) Васильович (1828–1908)
Друкар і гравер. Зробив значний внесок у розвиток російської ксилографії, друкарської справи і, особливо, мисте- цтва оформлення книги. З 1860 р. до кінця 1870-х рр. власник друкарського закладу, де, окрім друкарні, утримував ксилографічну та літографську майстерні. За ці роки під маркою закладу вийшло понад 100 книг.

Провенанс: екслібрис А. Кончаковського. Кончаковський Анатолій Петрович (1935) — дослідник життя та твор- чості Михайла Булгакова, один з творців та перший директор музею Михайла Булгакова у Києві, письменник.

Суперекслібрис «Д. Г.» та дарчий напис Д. Гавриленка. Гавриленко Дмитро Петрович (1826 — після 1873) — камер-юнкер Двору Його Величності, предводитель дворянства Кобеляцького повіту (1856–1859).

Бібліографія: Видання творів Тараса Шевченка та графічної Шевченкіани: каталог. / Музей книги і друкарства України. — К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2011, — № 4.