Книгу присвячено питанню створення слов’янської писемності «незабутніми просвітителями слов’янського племені», як називає автор Кирила і Мефодія. О. Бодянський надає широкий огляд джерел, де описано факти з життя просвітителів, пов’язані саме зі створенням слов’янського письма. За часів Кирила і Мефодія відмінності між слов’янськими мовами були незначними, тому старослов’янська мова могла претендувати на роль загальнослов’янської літературної. Для її запису використовувалися глаголиця і кирилиця, що у XIX ст. стало приводом для палких дослідницьких дискусій щодо першості однієї з них. В результаті докладного вивчення історії цього питання, О. Бодянський знайшов спосіб згладити розбіжності, що викликають протиріччя, і говорити про винахід єдиного слов’янського письма.

БОДЯНСЬКИЙ Йосип (Осип) Максимович (псевдоніми: О. Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І. Мастак та ін; 1808–1877)
Український і російський філолог, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, один з перших славістів в Російській імперії. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (1854). Автор численних наукових праць з історії, літератури, фольклору, мовознавства слов’янських країн. Ввів до наукового обігу один із символів української нації, Пересопницьке Євангеліє — визначну рукописну пам’ятку староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. У 1847 р. оприлюднив у московському періодичному виданні «Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских» латинський текст конституції Пилипа Орлика. Вів активну переписку з Т. Шевченком, П. Шафариком. Обґрунтував давність і самобутність української мови, досліджував її історію, фонетику, граматику, стилістику, обстоював фонетичний принцип українського правопису, нормалізацію української літературної мови на основі полтавського діалекту, відзначав милозвучність української мови, започаткував порівняльне вивчення української та інших слов’янських мов.