КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (псевдоніми: Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин, Вешняк Т., Нікола М., Роман П.; 1819–1897)
Видатний український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Творець «кулішівки» — однієї з перших версій українського фонетичного правопису. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», співавтор першого українського перекладу Біблії (разом з І. Пулюєм та І. Нечуєм-Левицьким). І. Франко назвав його «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Під впливом М. Максимовича (якому допомагав у дослідницькій роботі), Куліш захопився українською історією та етнографією. Як співробітник Київської археографічної комісії, багато подорожував Правобережною Україною, вивчав історичні документи та пам’ятки минулих епох, знайомився з фольклором і народним життям. Саме до цього періоду належать його балади, повість «Михайло Чарнишенко…» та епопея «Україна», видані 1843 року в Києві. Разом з ім’ям П. Куліша до української літератури увійшла нова романтична течія в українській літературі. Т. Шевченко у листі до П. Куліша писав: «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе, спасибі тобі за „Чорну раду“. Я вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш нічого, як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що надрюкував „Чорну раду“ по-нашому. Я її прочитав і в „Руській беседі“, і там вона добра, але по-нашому лучче». М. Максимович висловився про «Чорну раду» так: «Труду г. Кулиша малороссийская литература обязана первым историческим романом, за что и да будет ему навсегда подобающая честь в истории малороссийской литературы!».