29 квітня 1918 року владу Центральної Ради було повалено, а Павла Скоропадського проголошено гетьманом Української Держави. Одразу постало питання відродження козацтва, і вже у перших законодавчих актах Скоропадського — «Грамоті до всього українського народу» та «Законах про тимчасовий державний устрій України» — козаки визначаються як окрема категорія громадян. Влітку 1918 року велася попередня робота по відродженню козацтва, восени ідею почали втілювати в життя, проте єдно сті та одностайності серед творців козацької реформи не було. 16 жовтня 1918 року було оприлюднено Універсал гетьмана Скоропадського:
«… Для зміцнення сили Держави Нашої, відродити Козацтво по всіх місцях його історичного істнування на Україні…» У пресі публікувалися
телеграми зі зборів «селян-хліборобів», в яких йшлося про цілковиту підтримку гетьмана. Однак подальшому формуванню козацьких частин завадила зміна воєнно-політичної ситуації в Українській Державі. Вже у середині листопада 1918 року Скоропадський заговорив про федерацію з небільшовицькою Росією, згодом спалахнуло повстання Директорії, і 14 грудня 1918 року гетьман зрікся влади.