Перший систематичний виклад історії Київської духовної академії. Її випускник В. Аскоченьский, ґрунтуючись на актах, що збереглися в архівах, відновлює історію закладу з часів князя Володимира, характеризує специфіку навчання, розглядаючи питання організації учбового процесу в контексті історії освіти й морального виховання народу. Видання містить понад 200 біографій знаменитих вихованців Академії: Л. Барановича, А. Веделя, І. Ґізеля, Г. Сковороди, А. Гоголь-Яновського, Є. Плетенецького, І. Самойловича та ін. Історія Київської духовної академії розпочинається із заснування у 1615 р. Києво-Могилянської академії на базі Київської братської школи. У 1632 р., шляхом об’єднання Київської братської та Лаврської шкіл, було створено Києво-Могилянську колегію як правонаступницю стародавньої Київської академії, заснованої Ярославом Мудрим. Під назвою «Києво-Могилянська академія» навчальний заклад існував у 1659–1817 рр. Незважаючи на прагнення випускників перетворити заклад на сучасний університет, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито. Натомість у 1819 році було створено Київську духовну академію.

АСКОЧЕНСЬКИЙ Віктор Іпатійович (1813–1879)
Прозаїк, журналіст, історик. Закінчив Київську духовну академію (1839), здобув ступінь магістра богослов’я і словесних наук (1840). Викладав у Київській духовній академії польську та німецьку мови, з 1841 р. читав курс патрології. Був особисто знайомий із Т. Шевченком. Бібліографія: Богомолов С. И. Российский книжный знак (1700–1918). № 12289.