Євангеліє.
1636
Евангелион, сиреч благовестие богодухновенных евангелист. Львів: Типографія Успенського братства, друкар Михайло Сльозка. — [12], 412, [3] арк. — Формат книги — 2°. Перше українське видання Євангелія. Рідкість. Книга має музейне, наукове, художнє, історико-культурне значення, займає чільне місце в історії вітчизняного книгодрукування, належить до кращих українських стародрукованих видань і становить колекційний інтерес.
Естімейт
10000-12000
Торги завершено
Гравери: Георгій ієродиякон, EZ, Памво Беринда. Гравюри: форта,
«Вседержитель» (зворот титулу), 60 ілюстрацій у тексті, заставки, кінцівки,
ініціали. Виливні прикраси. Фоліація літерна, розміщена у правому нижньому
куті аркушів із крапкою. Кустоди. Рядків — 16, 25. Мова — церковнослов’янська,
українська. Друк двома фарбами. Оправа: дерево, шкіра коричневого кольору
з орнаментальним тисненням золотом, кольоровий форзац, каптал, металеві
застібки, торшонований обріз блоку. Книга в доброму стані збереження.
Примірник повний. Втрачена одна металева застібка.
Євангеліе надруковане на замовлення Успенського братства відомим львівським друкарем Михайлом
Сльозкою з дозволу польського короля Владислава IV та з благословення митрополита Петра Могили.
Текст щедро оздоблено бароковими сюжетними і орнаментальними заставками, кінцівками, художніми
ініціалами. Деякі з них є відбитками з кліше Івана Федорова.
Видання багато ілюстроване серією гравюр-дереворитів на євангельські теми, що є яскравим прикладом
впливу європейського ренесансного мистецтва на українську книжкову графіку.
У книзі вміщено 2 ренесансні гравюри на тему притчі про блудного сина, які були вирізані ще у 1606 році
видатним українським гравером і мовознавцем Памвою Бериндою. Одна з них (арк. 254 зв.) є спрощеною
копією відомої гравюри видатного німецького художника епохи Відродження Альбрехта Дюрера. Інша
(арк. 255 зв.) — копія з гравюри Ганса Себальда Бехама.