Автор дослідження з 1917 р. став активним діячем українського руху. У червні 1918 р. він вступив до лав української партії соціал-федералістів, а ще задовго до другої революції був у дружніх стосунках з українськими громадськими й політичними діячами, багато з яких зіграли згодом значну роль в долі України. А. Марголін вважав своїм обов’язком поєднувати роботу в напрямку створення єврейської автономної держави з активною участю в російському визвольному русі, а після розпаду Росії — в українському національно-державному будівництві. У такого роду поєднанні національного боргу єврея перед рідним народом та обов’язку громадянина держави, в якій він живе і користується цивільними правами, автор вбачав гармонійне виявлення сутності сучасного єврейства. У книзі А. Марголін викладає факти, що висвітлюють взаємини між українським і єврейським народами. Водночас дається загальна характеристика українського руху, а також української інтелігенції та найвпливовіших політичних діячів. Безпосередня участь автора в переговорах представників українського руху з політичними й громадськими діячами держав Антанти в Парижі і Лондоні дала йому можливість скласти уявлення про загальний вектор політики Антанти щодо Східної Європи.

МАРГОЛІН Арнольд Давидович (1877–1956)
Адвокат, дипломат, громадський діяч і письменник. Син заможного підприємця Д. Марголіна. Закінчив юридичний факультет Київського університету св. Володимира. Виступав адвокатом в процесах, пов’язаних з єврейськими погромами (зокрема, у справах про погром в Ніжині та Бейліса). За різкі виступи проти влади був позбавлений адвокатського звання (відновлений в правах після Лютневої революції). Брав активну участь в єврейському суспільному житті. Член Верховного суду УНР (1917), заступник міністра закордонних справ Директорії (1918). Після кривавого погрому в Проскурові (1919), подав у відставку, але продовжував підтримувати уряд С. Петлюри, вважаючи відповідальними за погроми «чорну сотню» і більшовиків, які хотіли дискредитувати українську владу. Дипломатичний представник уряду Директорії в Лондоні та Парижі (1919–1920). У 1922 р. переїхав до США, де вів адвокатську та журналістську діяльність, читав лекції. Почесний доктор права Українського вільного університету в Мюнхені (1950).

ЕФРОН Семен Абрамович (?–1933)
Видавець. Молодший брат співвидавця «Великого енциклопедичного словника» і «Єврейської енциклопедії» І. Ефрона. Власник петербурзького видавництва «Якір», що випускало книги з мистецтва. 1919 року емігрував у Німеччину. У 1912 р. заснував видавництво «С. Ефрон» у Берліні, що друкувало російську і європейську художню літературу.