«Права по которымъ судится малороссійскій народъ» — унікальна збірка норм феодально-кріпосницького права, що діяли на Лівобережній Україні, одна з найцінніших пам’яток української правової культури XVIII ст. Видання містить норми адміністративного, цивільного, торгового, кримінального та процесуального прав. Хоча кодекс і не набув офіційної чинності, результат п’ятнадцятирічної праці українських юристів мав пози- тивний вплив на подальший розвиток вітчизняного правознавства. «Права» є значно досконалішими за того- часні фахові книги, відзначаються докладністю й чіткістю формулювань (як норм закону, так і абстрактних правових дефініцій), досконалістю юридичної термінології. За цим зводом вивчали українське право декілька поколінь українських правників, використовуючи його в якості авторитетного підручника. Збірку було укладено з метою кодифікації правових норм різного походження, що діяли на Лівобережній Украї­ ні після її приєднання до Росії та нерідко суперечили одна одній. Упорядкування законодавства мало наблизити його до російських правових норм. Царським указом від 28 серпня (9 вересня) 1728 р. було створено спеціальну кодифікаційну комісію (що спочатку працювала в Москві, потім у Глухові), яку очолювали генеральний суддя Іван Бороздна (до 1740 р.), а згодом генеральний обозний Яків Лизогуб. Комісія, яка працювала над «Правами», спершу налічувала 12, а згодом 18 членів, її склад неодноразово змінювався. До неї входили українські правознавці — представники української шляхти, верхівки козацької старшини, вищого духівництва. Серед них Василь Стефанович, генеральний осавул Петро Валькевич, Яків Величківський та інші. Після кропіткої 15-річної праці, 8 липня 1743 р. на пленумі, скликаному Генеральною військовою канцелярією, члени кодифікаційної комісії підписали проект кодексу під назвою «Права, за якими судиться малоросійський народ», які складалися з 30 глав. Положення кодексу ґрунтуються на Литовських статутах, Хелмінському праві, Саксонському зерцалі, а також українському звичаєвому праві та судовій практиці, російському законодавстві. Також кодифікатори додали низку нових норм. Проект збірки у 1744 р. було подано до Сенату, звідки 12 років потому його повернули комісії для перегляду. Оста­ точно роботу так і не було завершено, оскільки після скасування залишків автономії у другій половині XVIII ст., на українських землях було розповсюджено загальноросійське законодавство. Проект не отримав офіційного за­ твердження в Сенаті. Головною причиною було те, що вони відображали відмінності українського законодавства та суперечили політиці російського уряду.

КІСТЯКІВСЬКИЙ (Кістяковський) Олександр Федорович (1833–1885)
Український вчений-криміналіст, історик права, археограф, громадський діяч, професор кафедри кримінального права і судочинства Київського університету св. Володимира, автор численних праць з кримінального права та судоустрою України та Росії. Член «Старої громади» (вже у часи нелегального її існування) та Історичного товариства ім. Нестора-Літописця. Виділяв кошти на видання українських книжок.