У книзі «Хуторна поезія» демонструється змінений погляд П. Куліша на історичне минуле України. Особливістю збірки є велика кількість епіграфів із поезії Т. Шевченка. Окремі твори («Рідне слово», «Молитва», «Епілог») ре­ презентують роздуми П. Куліша над роллю мистецтва й митця у житті народу. У вірші «Рідне слово» поет стверджує, що лише рідна мова може бути запорукою повноцінного розвитку української нації. Крім історичного оповідання про 1847 р. та окремих поезій, у збірці «Хуторна поезія» вміщено «Зазивний лист до Украінськоі Интеллікгенціі» із закликом стати до культурно-національної праці у захищеній від москов- ської цензури Галичині. Після виходу «Хуторної поезії» (через двадцять років після першої збірки П. Куліша «Досвітки») автор одра­ зу ж опинився в центрі уваги польської інтелектуально-шляхетської еліти Львова. На його честь було влаштовано «обід літераторський», поляки погодилися фінансово підтримати створення у місті «Української друкарні» та ви­ дання газети «Хутор»... Проте домовленості письменника з поляками швидко розладналися. Знаменною подією стало видання у Львові публіцистичної брошури П. Куліша «Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року». Нарис присвячено «мученикам чоловіколюбства» Тарасу Шевченкові й Адамові Міцкевичу. У ньому Куліш закликає поляків та українців до братерства й поступливості, але водночас вказує на обопільні історичні помилки та несправедливості. Проте галицькі українці поставилися до його звернення досить холодно.

КУЛІШ Пантелеймон Олександрович (псевдоніми: Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин, Вешняк Т., Нікола М., Роман П.; 1819–1897)
Видатний український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Творець «кулішівки» — однієї з перших версій українського фонетичного правопису. Автор першого україномовного історичного роману «Чорна рада», співавтор першого українського перекладу Біблії (разом з І. Пулюєм та І. Нечуєм- Левицьким). І. Франко назвав його «перворядною зіркою» в українському письменстві, «одним із корифеїв нашої літератури». Під впливом М. Максимовича (якому допомагав у дослідницькій роботі), Куліш захопився українською історією та етнографією. Як співробітник Київської археографічної комісії, багато подорожував Правобережною Україною, вивчав історичні документи та пам’ятки минулих епох, знайомився з фольклором і народним життям. Саме до цього періоду належать його балади, повість «Михайло Чарнишенко…» та епопея «Україна», видані 1843 року в Києві. Разом з ім’ям П. Куліша до української літератури увійшла нова романтична течія в українській літературі. Т. Шевченко у листі до П. Куліша писав: «Спасибі тобі, Богу милий друже мій великий, за твої дуже добрі подарунки і, особливе, спасибі тобі за „Чорну раду“».