Останнім виданням, яке незадовго до смерті тримав у руках поет, був «Букварь Южнорусскій», призначений для народних недільних шкіл. Компонувати його Шевченко почав у листопаді 1860 року, а надрукували підручник на кошти поета у січні 1861 року в друкарні Є. Гогенфельдена в Петербурзі. Книжка проходила, крім світської, ще й церковну цезуру. Свій буквар автор безоплатно розсилав по недільних школах в Україні. Дбаючи про народну освіту, Тарас Шевченко мав намір після букваря скомпонувати і видати арифметику, етнографію, географію, історію. «Якби Бог поміг оце мале діло зробить, то велике і само зробилось би», — писав він на початку січня 1861 року в одному зі своїх листів. «Велике діло» для Шевченка — суцільна грамотність народу, яка допомогла б подолати національну і духовну залежність. Буквар містить абетку друкованих і рукописних літер, традиційні тексти для читання по складах, власні переспіви окремих Псалмів Давидових, п’ять щоденних молитов, цифри й таблицю множення. Другу половину книжки займають думи про Олексія Поповича, про Марусю Богуславку, а також 13 народних прислів’їв.