Представлений документ виконував роль тимчасової конституції за правління гетьмана Павла Скоропадського.
Оприлюднений 29 квітня 1918 року, в день скинення ним Центра льної Ради. Складався з 44 статей, згрупованих у 7 розділів. «Закони про тимчасовий державний устрій України» визначали функції гетьмана і його державного апарату, проголошували основні обов’язки і права громадян, визначали статус церкви.
Гетьман ставав головою Української держави, керівником виконавчої і законодавчої влади, верховним головнокомандувачем Збройними силами.
Рада Міністрів Української Держави і члени уряду координували діяльність окремих відомств. Генеральний суд ставав вищим охоронним та захисним закладом. «Закони» передбачали для українських козаків і громадян обов’язки захисту держави, сплати податків та відбування повинностей.
Гарантувалися права недоторканності особи і майна, права вільного пересування і вільного вибору праці, права громадян на об’єднання у громадські організації, свобода слова і друку. Встановлювався свобода віросповідання, хоча православна християнська віра визначалася пріори- тетною в Українській державі.
У грудні 1918 «Закони» були скасовані Директорією УНР.