Четвертий Універсал Української Центральної ради — державно-правовий акт, проголошений 9 (22) січня 1918 року в Києві, згідно якого Українська Народна Республіка стала «самостійною, ні від кого незалежною, вільною су- веренною державою українського народу». Прийняття IV Універсалу було інспіровано об’єктивними обставинами: наступом більшовицьких військ на Лівобережній Україні; крахом сподівань лідерів Української революції щодо можливості відродження федеративної Росії, складовою частиною якої мала стати автономна УНР; новим етапом мирних переговорів у Брест-Литовську між делегацією УНР та країнами Четвертного Союзу, які першою умовою підписання мирного договору з УНР називали саме проголошення самостійності України. У цьому документі сформульовано зовнішньополітичну доктрину Центральної Ради, скеровану на побудову мир- них і добросусідських відносин з сусідніми державами — Росією, Польщею, Австро-Угорщиною, Румунією, Ту- реччиною. Джерелом влади проголошено народ України, виконавчим органом — Раду народних міністрів, якій було доручено довести переговори з Центральними державами до підписання миру. Усіх громадян УНР Четвертий універсал закликав до боротьби з більшовиками.