Виставка творів Якима Левича «ЗВЕРТАЮЧИСЬ ДО КОЖНОГО» – Події

Виставка творів Якима Левича «ЗВЕРТАЮЧИСЬ ДО КОЖНОГО» - Аукціонний дім "Дукат", вул. Володимирська

До 5 грудня у виставковій залі аукціонного дому «Дукат» (вул. Володимирська, 5) триватиме виставка відомого київського художника Якима Левича (1933–2019) —«Звертаючись до кожного».
Куратор виставки — мистецтвознавець Галина Скляренко.

Яким Давидович Левич належить до найсвоєрідніших художників українського неофіційного мистецтва 1960–1980-х років. Його «тихі», позначені виразною авторською індивідуальністю камерні картини протиставляли пафосу соціалістичного реалізму витончену живописність, поезію життєвого повсякдення, увагу до внутрішнього життя людини, вміння побачити важливе та значуще у найпростіших сюжетах. Невипадково за радянських часів роботи митця майже не експонувалися, стали відомими широкому глядачеві лише з років перебудови.
Паралельно з живописом, з 1960-х років майстер займався графікою, дитячою ілюстрацією, зокрема з 1974 року протягом десятиліть був головним художнім редактором журналу «Малятко». Завдяки малюнкам Я. Левича цей часопис «для найменших» отримав своє особливе обличчя. Свого часу Григір Тютюнник відзначав, що саме Яким Левич зробив найкращі ілюстрації до його дитячих оповідань.
Мистецтвознавець Галина Скляренко зазначає: «У його картинах перетинаються кілька художніх струменів, що значною мірою відбивають своєрідність київського „культурного клімату“. У цьому плані він, мабуть, є одним з найбільш київських художників, що зумів відобразити самий дух Міста, його чарівну неповторність».
Розповідаючи про свою творчість Я. Д. Левич любив повторювати: «Мистецтво для мене — це бесіда не зі всіма разом, а з кожним окремо». Роботи художника запрошують до діалогу, неспішної розмови про живопис, минаючий час та людину з її особистою неповторністю…

Яким Левич (1933–2019)
Народився у Кам’янці-Подільскому. Закінчив КХСШ ім. Т. Г. Шевченка (1953), Київський державний художній інститут (1960). Педагог з фаху — С. Григор’єв. Член НСХУ (1967). Представник вітчизняного андеґраунду. Учасник «Виставки дев’яти» у Республіканському Будинку художника (Київ, 1985). Автор пам’ятника скорботи «Менора» в Бабиному Яру (у співавторстві з Ю. Паскевичем і О. Левичем, 1991). Проілюстрував книжки «Дивосил» Л. Ляшенка (1969), «Ласочка» Г. Тютюнника (1970). Твори зберігаються у Національному художньому музеї України, Музеї історії Києва, Дирекції виставок НСХУ, Художньому музеї ім. Дж. Вурхіс Зіммерлі (Нью-Джерсі) і приватних зібраннях в Україні та за кордоном.