«Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії» В. Б. Антоновича — це збірник нарисів про події, що відбувалися на цих територіях в різні історичні періоди, і мали велике значення для історії Російської держави в цілому. Книгу відкриває «Нарис історії Великого князівства Литовського до смерті Ольгерда». На думку автора, особливий інтерес становлять відносини польського і руського етносів, їх взаємодія і спроби зближення, на яке, втім, не було достатньо часу, тому племінна і побутова ворожнеча призвела до швидкого ослаблення колись могутнього князівства. У «Дослідженні про міста південно-західного краю» аналізуються причини виникнення міст, їх історія та значення. Монографія «Київські войти Ходики», що ґрунтується на документах, розповідає про долю знатної міщанської родини XVI–XVII ст., яка, набувши колосального статку, висунула зі свого середовища трьох київських войтів. У главі «Київ, його доля і значення з XIV по XVI століття» йдеться про найменш висвітлений вченими період історії Києва після навали Батия, про який часом висловлюються суперечливі думки. «Нарис відносин польської держави до православ’я і православної церкви» розповідає про релігійну політику Польщі на російських територіях, «Нарис стану Православної Церкви в Південно-Західної Росії з половини XVII до кінця XVIII століття» — про становище православ’я після прийняття Брестської унії. Завершує книгу літопис стародавнього православного Свято-Троїцького монастиря, що знаходиться поблизу м. Сатанів Хмельницької обл.

АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович (1834–1908)
Український історик, археолог, етнограф, археограф; професор Київського Імператорського університету святого Володимира; співорганізатор київської Старої громади; член Київського товариства старожитностей і мистецтв.