Львов: Накладомъ о. И. А. Добрянского; Тип. Ставропигійского Института. [4] с.: фронт., ХІІ с., 64 с., XVIII с., 104 с., XIV с., 92 с. — 22,8 × 14,7 × 2,5 см. В індивідуальній складеній («мармуровий» папір, шкіра) палітурі. Орнаментально-шрифтове тиснення на корінці. Каптал, ляссе. Тонований обріз. Незначні потертості та забруднення. Збережено оригінальну обкладинку з печаткою книгарні Ставропигійського інституту. На звороті фронтиспису екслібрис А. Шептицького та поштова марка Підпільної пошти України із зображенням А. Шептицького. Видання має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Провенанс: екслібрис А. Шептицького.
Естімейт
500-600
ДОБРЯНСЬКИЙ Антін (Антоній) (1810–1877)
Священик УГКЦ, педагог, краєзнавець, історик, освітній діяч. Посол Галицького сейму (1861–1866) та Райхстаґу Австрійської імперії (1848–1849, 1861–1866). Автор і видавець букваря, декількох підручників, теологічних проповідей, перемишльських українських календарів, численних історичних та краєзнавчих розвідок.
Провенанс: екслібрис А. Шептицького. Митрополит Андрей Шептицький (світське ім’я: Роман Марія Олександр Шептицький; 1865–1944) — український релігійний діяч. Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, предстоятель Української греко-католицької церкви. Депутат Галицького сейму та Австрійської палати панів. Належав до знатного галицького роду Шептицьких, мав титул графа. Доктор права. За мудрі настанови й великі труди отримав в народі імена Український Мойсей, Духовний будівничий, Провідник української нації, Великий митрополит. За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні, так і за кордоном. Щедро жертвував кошти на користь українських культурно-просвітницьких товариств, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 р. заснував Національний музей у Львові та придбав для нього велику кількість експонатів. Передав 4 тисячі книг із власного зібрання для першої Єпархіальної бібліотеки в Станіславові. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю Академічного дому, Народної лічниці (лікарні), гімназій та кооперативів.
Підпільна Пошта України (ППУ) — назва невизнаного поштового відомства в рамках Закордонного поштового відділу Закордонних Частин ОУН, яке в 1949–1983 рр. видавало в Німеччині та США українські недержавні поштові марки, що виконували пропагандистські функції.