Кіевъ: Изд. А. М. Крамской; Типо-лит. Р. К. Лубковскаго. [3] л.: фронтиспис, 28 с., [23] л., XCVI с., 16 с.: илл. — 28,5 × 21,8 × 1,7 см. В оригінальній складеній (коленкор, шкіра) палітурі з орнаментально-шрифтовим тисненням золотом. Незначні потертості та забруднення. Яскраві орнаментовані форзаци. Сліди реставрації. Подекуди власницькі позначки олівцями (червоним, графітним). На останній сторінці позначки [магазинів]. Наявні печатки приватної бібліотеки М. К. Йосипенка. Видання має наукову, історико-культурну, художню цінність. Провенанс: печатка «Бібліотека М. К. Йосипенка». Йосипенко Микола Кузьмич (1912–1983) — український кіноактор, кінознавець, театрознавець, театральний режисер, доктор мистецтвознавства. Режисер Українського драматичного театру ім. І. Франка, директор Державного музею театрального мистецтва УРСР, завідувач кафедри історії театру Київського державного театрального інституту, завідувач відділом театру та кіно Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
Естімейт
500-600
СОЛОВЦОВ Микола Миколайович (справжнє прізвище: Федоров; 1857–1902)
Актор, режисер, антрепренер, драматург. Один з організаторів Київського літературно-артистичного товариства. Співвидаведь «Київської газети». Грав у численних провінційних трупах Києва, Полтави, Харкова та ін., отримував ролі у виставах Імператорського Олександрінського театру в Санкт-Петербурзі, Театрі Ф. А. Корша у Москві. З 1886 р. щороку збирав «Товариства московських драматичних артистів», з якими гастролював по Російській імперії. У 1891 р. заснував перший стаціонарний драматичний театр у Києві (театр «Соловцов»), який очолював до кінця життя. Одночасно утримував антрепризу в Одесі (з 1901). Соловцов пропагував передовий класичний репертуар. Серед його ролей — Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Репетилов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Смирнов («Ведмідь» А. Чехова), Тартюф («Тартюф» Ж. Б. Мольєра). Першим запровадив у театрі дешеві (часом і безкоштовні) «ранки» для учнів. На його запрошення в Києві гастролювали М. Савіна, Ф. Шаляпін, В. Коміссаржевська, Б.-К. Коклен (старший), Ж. Муне-Сюллі, Е. Россі та інші.
Театр «Соловцов» (зараз Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка) — один з перших київських стаціонарних театрів з постійною трупою, який став найпрестижнішим театром міста. Будівлю було споруджено архітекторами Є. Брадтманом і Г. Шлейфером у 1898 р. спеціально для «Товариства драматичних артистів» М. Соловцова на Миколаївській площі, що з’явилася на місці засипаного ставка в садибі київського професора Ф. Мерінга. У 1919 р. театр було націоналізовано і перетворено у Другій театр УРСР ім. В. І. Леніна, який невдовзі став постійною сценою для Українського державного драматичного театру ім. І. Франка. 30 вересня 1926 року новий сезон в перейменованому театрі відкрився виставою «Вій» за мотивами твору М. Гоголя в переробці Остапа Вишні.
Провенанс: печатка «Бібліотека М. К. Йосипенка». Йосипенко Микола Кузьмич (1912–1983) — український кіноактор, кінознавець, театрознавець, театральний режисер, доктор мистецтвознавства. Режисер Українського драматичного театру ім. І. Франка, директор Державного музею театрального мистецтва УРСР, завідувач кафедри історії театру Київського державного театрального інституту, завідувач відділом театру та кіно Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.