У справах перекладу і критичного тлумачення творів Т. Шевченка в австрійській та німецькій літературі важливу роль відіграли українські письменники Галичини й Буковини (до 1918 р. землі Австро-Угорщини). Поширенню спадщини поета на цих територіях сприяли І. Франко, Ю. Федькович, П. Скобельський, С. Шпойнаровський та ін. В 1904–1906 рр. в Чернівцях вийшла збірка «Вибрані поезії Шевченка» в перекладі Сергія Шпойнаровського. Деякі з них було передруковано в австрійських періодичних виданнях.

ШПОЙНАРОВСЬКИЙ Сергій Іларійович (1858–1909)
Український буковинський педагог, культурний діяч і перекладач.

ШЕВЧЕНКО Тарас Григорович (1814–1861)
Видатний український поет, драматург, прозаїк, живописець, графік, громадський і політичний діяч. Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). Літературна спадщина Шевченка — це велика збірка поетичних творів («Кобзар»), драма «Назар Стодоля» і два уривки з інших п’єс, 9 повістей, щоденник та автобіографія (російською мовою), записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецького доробку Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Ці відомості доповнюються даними про понад 270 втрачених художніх творів.

Провенанс: на титулі чорнильний штамп «Збірка Івана Снігура». Снігур Іван Назарович (1929–2016) — етнограф, фольклорист, краєзнавець, різьбяр, писанкар, майстер лозоплетіння; письменник, мистецтвознавець, художник. Заслужений майстер народної творчості України, почесний громадянин Чернівців.