Ще працюючи вчителем, Грінченко, всупереч царській забороні, нелегально вів навчання рідною мовою, використовуючи самостійно складений 1888 року рукописний буквар «Українська граматка до науки читання й писання». Вперше підручник було видано у 1907 р. в Києві, після офіційного визнання царським урядом «малороссийского наречия». Мета цього видання — дати змогу дітям легко, вільно, без зайвих зусиль навчитися читати й писати, закликати їх до самодіяльності та полегшити працю вчителя. Граматка складається з чотирьох частин: власне буквар, читання після азбуки, прописи і звернення «До вчителів». Букварну частину розбито на 29 параграфів, кожен з яких містить предметний малюнок із підписом. На особливу увагу заслуговують тексти для читання. Автор намагався подати дітям доступний і цікавий за змістом матеріал, використовував прислів’я, приказки, загадки, народну поезію. Спеціально для граматки він написав невеликі оповідання за мотивами народних сюжетів. Також Б. Грінченко ознайомив дітей з визначними іменами української літератури, використавши у підручнику вірші Т. Шевченка, Л. Глібова, Є. Гребінки. Цей посібник є цінним внеском до розвитку методики навчання грамоти українською мовою і належить до кращих зразків навчальної літератури дореволюційного періоду.

ГРІНЧЕНКО Борис Дмитрович (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник; 1863–1910)
Видатний український письменник, педагог, лексикограф, літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч, редактор низки українських періодичних видань. Відстоював поширення української мови в школах та установах, боровся за чистоту літературної мови. Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури (зокрема «Рідного слова» — книжки для читання в школі). Один із засновників товариства «Просвіта», Братства тарасівців, Української радикальної партії.

«Вік» — українське видавництво у Києві (1895–1918), засноване з ініціативи О. Лотоцького, С. Єфремова, В. Дурдуківського, В. Доманицького, Ф. Матушевського. Незважаючи на цензурні обмеження в Російській імперії, видало 140 назв художньої, навчальної та науково-популярної літератури загальним накладом понад 560 тисяч примірників. Особливо цінними є видання творів української класичної літератури та тритомної «Антології української літератури».