Поетичний талант Ліни Костенко яскраво виявився під час навчання в Московському літературному інституті ім. М. Горького (1952–1956). Рукописна збірка «Проміння землі» (як дипломна робота) отримала захоплений відгук письменника Всеволода Іванова: «Це дуже талановитий поет з великим майбутнім. Вірші Ліни Костенко вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю, тою високою щирістю, яка розкриває душу людини без дріб’язкового копирсання, надривності, цинізму». У віршах, що ввійшли до збірки, домінують замилування красою світу, відчуття органічності та яскравості буття, яке в молодості дарує людині ілюзію його вічності. Проте у них можна знайти і громадянські настрої, гостру стурбованість байдужістю світу, вразливість тонкої людської натури, епічне переживання історії, схильність до іронії, зацікавлення фольклором. Ліна Костенко виявила себе вправним початківцем, який володіє прийомами естрадної поетики, популярними серед молодих шістдесятників.

КОСТЕНКО Ліна Василівна (нар. 1930)
Українська письменниця, поет-шістдесятник, перекладач чеської та польської поезії. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1987), премії фундації Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що її було надовго виключено з літературного процесу. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Твори Костенко перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.