Перший том присвячено історичним і канонічним традиціям надання автокефалії православним церквам. Тут аналізуються догмати церковного устрою, принципи єдності християнської церкви та поняття соборності. Автор розглядає форми соборності (собор, його склад, участь єпископів, кліру й мирян, голосування та постанови; братства та виборні засади у церкві, виборча практика в різних церквах), досліджує історичний розвиток соборної засади та еволюцію церковних канонів і церковного устрою.

У другому томі подано історичні приклади втілення засад автокефалії крайових церков. Висвітлюються устрій та зовнішні стосунки Кіпрської, Синайської, Грузинської (Іберійської), Новогрецької, Румунської, Болгарської та Сербської церков, Охридської архиєпископії, Карловацької, Чорногорської, Германштадської, Буковинської митрополій. Також тут міститься «Начерк головніших подій з історії української церкви до повстання московської церкви».

Провенанс: печатка «Бібліотека Мирослава Мороза».

Мороз Мирослав Олександрович (1923–2006)(/b) — український літературознавець, бібліограф, етнограф, франкознавець, фольклорист, лауреат Літературної премії ім. І. Я. Франка АН України за працю «Літопис життя та творчості Лесі Українки» (1993), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.