Унікальне дослідження сходознавця, мандрівника, архімандрита Російської православної церкви Микити Бичурина (у чернецтві Іакинфа; 1777–1853). У книзі подано відомості про історію, побут, матеріальну і духовну культуру калмиків. Свого часу в історичній науці виникло штучне розділення калмицького етносу на калмиків і ойратів (хоча це дві назви одного народу). Автор пояснює: «Ойрат є монгольське слово, в перекладі: союзний, ближній». У 1835 році Академія наук нагородила монаха Іакинфа за це дослідження повною Демидівською премією. Існує версія, що О. Пушкін використовував цю книгу, працюючи над першим розділом «Історії Пугачова».