Всесвітньовідомий український графік, живописець, теоретик мистецтва, яскравий представник українського й світового авангарду. Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (1913–1917) та спектралізм (1920–1930).

Народився у с. Ямпіль Харківської губернії (нині Сумська область). Навчався у Київському художньому училищі у О. Мурашка, приватних студіях Ф. Рерберга та К. Юона в Москві. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму. Автор теоретичного трактату «Живопис та елементи» (1914). У 1914 р. разом з О. Екстер організував у Києві мистецьке об’єднання «Кільце». Брав участь у розробці ескізів українських грошових знаків (1918). Працював над художнім оформленням агітаційного транспорту (1919–1920). Один із засновників Асоціації революційного мистецтва України (1927). З 1922 по 1930 р. — професор Київського художнього інституту (до 1924 — Інститут пластичних мистецтв). Про О. Богомазова знято кінофільми «Знак Божої іскри» (реж. І. Недужко), «Український кубофутуризм і О. Богомазов» (реж. В. Соколовський, Д. Горбачов). Твори зберігаються в музейних і приватних зібраннях в Україні та за кордоном.

Провенанс: На звороті аркуша у правому нижньому куті міститься круглий штамп із написом по колу «Міжнародний благодійний фонд. Україна. м. Київ», а в центрі «Ігоря Диченка». Ігор Диченко (1946 -2015) — відомий київський колекціонер, мистецтвознавець.

Атрибуція: Експертний висновок Національного художнього музею України № 948 від 29 вересня 2021 р.

Олександр Богомазов: творча лабораторія: [науковий каталог] / авт., упорядник О. Кашуба-Вольвач. Київ. 2019, с. 291.