Свій об’ємний двотомний нарис про козаків Лезюр створив протягом 1813 р., проте видання його праці наприкінці 1813 — на початку 1814 р. затрималося у зв’язку зі вступом військ антинаполеонівської коаліції до Франції, окупацією Парижа та реставрацією монархії Бурбонів.

У представленому виданні докладно охарактеризовано систему військової організації та тактику битв козаків, їхню боротьбу проти польського панування, висвітлено становлення, зміцнення й руйнування Запорозької Січі. Разом з тим Лезюр цілком відмовився від посилань на російську історіографію, мотивуючи це тим, що її представники не погоджуються визнавати козаків нацією й змальовують їхні подвиги часом у надто непривабливому світлі. Провідними постатями визвольних змагань українського народу він вважав Богдана Хмельницького та Івана Мазепу (за те, що той уклав союз із Швецією), а перехід України «під покровительство Росії» трактував як повернення до нового рабства.