«Мої спомини про недавнє-минуле (1914–1918)» — мемуари історика, публіциста і політичного діяча Дмитра Дорошенка, що вийшли друком у 1923 році. Активний учасник подій того часу, об’єктивний і вдумливий спосте­рігач Дмитро Дорошенко писав спогади, спираючись не лише на власну пам’ять, але й на доступні йому докумен­тальні матеріали. Першу частину мемуарів присвячено подіям Першої світової війни, друга частина змальовує події доби Центральної Ради, третя — доби Гетьманщини, четверта докладно висвітлює події часів Директорії та перебування автора за межами України. Спогади Д. Дорошенка є напрочуд інформативним джерелом у до­ слідженні суспільно-політичного життя України 1914–1918 рр. У вступному слові до першої частини викладено історію створення та публікації мемуарів.

«Червона Калина» — видавничий кооператив, заснований в 1921 р. у Львові колишніми вояками УСС та УГА з метою збирати й видавати матеріали, документи, спогади часів українських визвольних змагань та періоду укра­їнської державності.

Друкарня Ставропігійського інституту діяла у Львові з 1591 по 1939 р. Спершу вона належала Львівському Успенському Ставропігійському братству, пізніше Ставропігійському інституту. Свого часу була однією з най­більших друкарень на території України.

ДОРОШЕНКО Дмитро Іванович (1882–1951)
Український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Засновник товариства «Просвіта» на Катеринославщині. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Крайовий комісар Галичини й Буковини (з 1917). Член Української партії соціалістів-федералістів, член Української Центральної Ради, Чернігівський губернський комісар. Міністр закордонних справ Української Держави (1918). З 1919 р. перебував в еміграції, де був організатором і співробітником різних українських наукових установ. Співзасновник Музею визвольної боротьби України в Празі. Провенанс: екслібрис Іллі Борщака на форзаці. Борщак Ілля Львович (справжнє прізвище: Баршак, підписувався Ілько Борщак; 1892–1959) — український історик, публіцист і літературознавець. На шляху вивчення архівних матеріалів з історії мазепинців зробив епохальні відкриття. Зокрема, знайшов і опрацював папери Григора Орлика, щоденник його батька гетьмана Пилипа Орлика «Вивід прав України», конституцію 1710 року, нотатки Вольтера. Його спадщина складає близько 400 наукових і публіцистичних праць українською та французькою мовами.