Нікола ДЕ ФЕР (1646–1720)
Відомий французький географ і картограф кінця XVII ст., придворний географ короля, який випустив понад 600 окремих карт. Найвідомішими його працями у галузі картографування України є плани Мукачівської та Кам’янець-подільської фортець, мапа Причорномор’я. Замок Паланок (Мукачівський замок) — унікальний зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, одна з найцінніших історичних і воєнно-архітектурних пам’яток Закарпаття XIV–XVII століть. Замок побудовано на горі вулканічного походження заввишки 68 м, він займає площу 13 930 кв. м. Дата заснування замку невідома, але він згадується в документах, датованих XI ст. Першим відомим господарем замку був Федір Корятович із роду литовських князів Гедимінасів, у 1418 р. володарем замку став регент Угорського королівства Янош Гуняді. Протягом наступних ста років Паланок був майоратним замком угорської корони. У 1526 р. Османська імперія окупувала частину південних регіонів Угорщини. Відтоді почалася боротьба за сфери впливу між австрійською династією Габсбургів та князями Трансильванії. У середині XVI ст. Мукачівський замок було захоплено австрійськими військами, але невдовзі він знов став угорським. У 1570 р. король Максиміліан ІІ віддав його, разом з Мукачівською домінією, родині Гашпара Магочі, а в 1595 р. домінія перейшла у власність Трансильванії. Новим господарем замку став воєвода Жигмонд Ракоці. Родина Ракоці перетворила замок на столицю свого князівства та володіла ним до 1711 р. Дєрдь I Ракоці значно розбудував фортецю, навколо підніжжя гори з’явився рів, який з внутрішньої частини було обнесено дубовим частоколом з палій-колів. Так замок отримав свою назву «Паланок». У 1728 р. Мукачівську домінію було подаровано австрійському графу Лотару Францу Шенборну. З 1732 р. замок використовувався в якості тюрми, а у 1782 р. перетворився на політичну в’язницю Австрійської імперії. Протягом 1805–1806 рр. у фортеці зберігали від наполеонівської навали угорську святу корону. Нині в Мукачівському замку розміщено історичний музей.