«Кобзар» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під нею розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» було видано 1840 року у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. Тоді до збірки увійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», а також вірш «Думи мої, думи мої…», спеціально написаний з цієї нагоди. За словами І. Огієнка, протягом 1869–1883 років у Російській імперії видавати твори Т. Шевченка було заборонено взагалі. А ті, що друкувалися раніше чи пізніше, було понівечено цензурою. У 1883 році в Петербурзі вийшов «Кобзар» Т. Шевченка, упорядником якого став Вільям Беренштам. Київський торговець і видавець Л. Ільницький придбав увесь тираж цього видання, і в другій половині року книга з’явилась у київських магазинах. Про великий попит на «Кобзар» писали тоді місцеві газети: «Тільки прибуде з Петербурга одна партія, як протягом дня її всю розкуповують». Цікаво, що Беренштам мав намір помістити до свого видання автопортрет Шевченка в солдатській формі, але й це було заборонено Петербурзьким цензурним комітетом 12 січня 1883 року.