Святе письмо Нового Завіту.
1900
Мовою русько-українською переклали вкупі П. А. Куліш и Др. И. Пулюй. Відень: Накладом Адольфа Гольцгуазена. — [3], 460 с.; 19 х 11,5 х 3,3 см. Оправу книги відновлено в кращих традиціях палітурної майстерності XIX століття: шкіра бордового кольору, «мармуровий» папір, блінтове та орнаментально-шрифтове тиснення золотом на корінці книги, муарові форзаци, каптал, ляссе. На титулі печатка із зображенням герба України. На звороті титулу — поштова марка. Незначні потертості та забруднення. Декілька сторінок відреставровані. Видання має музейну, наукову, історико-культурну цінність, є бібліографічною рідкістю і становить колекційний інтерес.
Естімейт
1400-1600
Торги завершено
Перший повний переклад Нового Заповіту українською мовою, який виконав Пантелеймон
Куліш — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор,
видавець, автор першої фонетичної абетки для української мови, що лежить в основі сучасного
українського правопису.
Роботу над перекладом Святого Письма П. Куліш розпочав у 60-х роках XIX ст. Невдовзі до нього
приєднався Іван Нечуй-Левицький, а у 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя — відомого
вченого-фізика, який мав глибокі знання з богослов’я. 1881 року Новий Заповіт у їх перекладі видало у
Львові Наукове товариство ім. Шевченка. Робота ж над Старим Заповітом тривала, але під час загадкової
пожежі 1885 року на хуторі Мотронівка рукопис згорів. Працювати над перекладом довелося з самого
початку, а завершив його І. Пулюй вже після смерті П. Куліша.