«Кобзар» — назва збірки поетичних творів Тараса Григоровича Шевченка. У наш час під нею розуміють усі віршовані твори Шевченка, однак перші «Кобзарі» містили тільки деякі його поезії. Уперше «Кобзар» було видано 1840 року у Санкт-Петербурзі за сприяння Євгена Гребінки. Тоді до збірки увійшло всього вісім творів: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови…»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч», а також вірш «Думи мої, думи мої…», спеціально написаний з цієї нагоди. Після смерті Т. Г. Шевченка у 1861 р. і до початку ХХ ст. було здійснено чимало видань його творів, але кожне з них мало вагомі недоліки. Втім, коли з’явилася реальна потреба здійснити глибокі наукові системні текстологічні дослідження автографів для опублікування повного «Кобзаря», громадськість згадала про Василя Доманицького — відомого літературознавця, історика, фольклориста та бібліографа. Йому вдалося розшукати багато нових, ще невідомих тоді творів Т. Шевченка, серед яких були й ті, що зберігалися в архівах департаменту поліції. В. Доманицький звірив тексти з рукописами та друкованими варіантами, упорядкував їх за хронологією. Саме під його редакцією через декілька десятиліть після смерті геніального поета і митця з’явилося видання «Кобзаря», найповніше за всі попередні.