Внаслідок Першої світової війни сільське господарство зазнало краху. Від виробництва було відірвано частину чоловічого населення. У 1917 p. третина селянських господарств України не мала чоловіків. Інфляція та зростання державної заборгованості зробили становище широких верств робітників ще важчим. Для них інфляція означала збільшення податків, підвищення цін на предмети першої необхідності, різке скорочення реальної заробітної плати, катастрофічне зниження життєвого рівня. Натуральний податок розглядався як частина відрахувань від виробленої продукції з урахуванням розмірів урожаю, матеріального становища, кількості членів сім’ї та інших показників, що характеризували господарство. Бідні селяни повністю звільнялися від податку. На 1923–1924 і наступні роки було введено єдиний сільськогосподарський податок, який замінив численні натуральні податки. Після проведення грошової реформи (1924), яка зміцнила грошову систему, податок платили, в основному, грошима. У 1928 p. почали застосовувати адміністративний тиск на тих селян, які не бажали продавати «надлишки» зерна державі за низькими цінами, — їх оголошували куркулями, притягували до суду, звинувачуючи в спекуляціях, а хліб конфісковували. Порадник є шостим щорічним виданням у справі сільгоспподатку. В ньому об’єднано та систематизовано законодавчий матеріал цієї галузі на 1928–1929 роки. Офіційний матеріал супроводжується докладними коментарями. Порадник складається з трьох частин: у першій частині вміщено весь основний і додатковий офіційний матеріал у формі основного законодавства уряду; в другій частині — інструкцію про порядок його вжитку з усіма коментарями; в третій, що є додатком до перших двох частин, уміщено всі форми провадження обліку й звітності по сільгоспподатку, а також допоміжні таблиці.