Нова хата: [журнал].
1936
Кооператив «Українське народне мистецтво»; ред. М. Громницької. Львів: Друк. Національного товариства ім. Шевченка, 1936. — 34 х 24,5 х 0,2 см. Число 13–14. — Липень. — 28 с.: іл.; Число 18. — 15 вересня. — 16 с.: іл.; Число 20. — 15 жовтня. — 16 с.: іл.; Число 22. — 15 листопада. — 16 с.: іл. Збережено оригінальні видавничі обкладинки. Незначні потертості. Видання має історико-культурну цінність.
Естімейт
250-300
Торги завершено
Початки жіночої преси в Галичині сягають середини ХІХ століття. Спочатку це були тільки окремі
«жіночі» сторінки у періодичних виданнях суспільно-політичного спрямування, згодом — часописи для
жінок. Жіночі журнали в Галичині почали виходити у міжвоєнний період. Деякі з них мали ідеологічний
відтінок, виокремлювались за соціальним спрямуванням (зокрема, журнал «Нова хата» було розраховано
на інтелігентних жінок), за віковою ознакою. Найбільшою популярністю серед галицьких пані, безумовно,
користувався журнал «Нова хата», який виходив у Львові впродовж 1925–1939 років. Спочатку видання
позиціонувалося як «журнал, присвячений модам і справам домашнього жіночого господарства» і
виходило раз на місяць на 16 сторінках. Згодом журнал «потовстішав» до 32 сторінок, почав виходити двічі
на місяць і сприяв «плеканню домашньої культури». Коштував недешево — річна передплата становила
16 злотих, що було шостою частиною місячної зарплати кваліфікованого робітника. Видання виконувалося
у чорно-білому друці, обкладинка — кольорова. Згідно з тематикою публікацій друкувалися фотографії,
текст оздоблювався графічними візерунками, на внутрішньому боці обкладинки розміщувалася реклама.
У цьому виданні галичанкам пропонувалися статті про народне мистецтво, про українських і світових
художників та письменників, історію одягу, моду, гігієну та косметологію. Зацікавлені особи знаходили
тут огляди літературних новинок, уривки з романів та повістей. У кожному номері друкувалися статті з
педагогіки, розповідалося, як правильно вести домашнє господарство, публікувалися дискусії про місце
жінки у суспільстві, заохочувалося рукоділля, давалися кулінарні поради.
Передплатити журнал також можна було у Чехословаччині, Румунії, США та Канаді.
У номерах 18 та 22 документальні світлини для обкладинок виконав український фотограф-художник,
піонер української кінематографії в Галичині, етнограф, краєзнавець, член Українського фотографічного
товариства, автор першого в Галичині посібника з фотографії українською мовою Юліан Дорош.