Представлене дослідження М. Грушевського викликало тривалу дискусію в історіографії щодо стану та організації оборони південних рубежів Великого князівства Литовського. Ключовим пунктом дискусії, що особливо активно велася в кінці XIX — на початку XX ст., стало твердження М. Грушевського про бездіяльність литовського уряду в справі організації оборони на південних рубежах своєї держави. Він вважав, що майже всю тяжкість боротьби з татарами в кінці XV — середині XVI ст. несло на собі місцеве населення; допомога уряду обмежувалася відправкою коштів (зрештою, недостатніх) і людей для відновлення зруйнованих українських (за термінологією статті, півден- норосійських) замків.