[Київ]: Дніпросоюз. — Вид. ІІ. — 248 с.: іл.; 18,5×15,5×1,8 см. В індивідуальній складеній (шкіра, «мармуровий» папір) палітурі з блінтовим та орнаментально-шрифтовим тисненням на корінці. Тонований обріз. Збережена оригінальна обкладинка. Примірник у доброму стані. Ілюстроване видання. Художник Василь Кричевський. Ціна на обкладинці вказана в українській гривні. Видання має музейну, наукову, історико-культурну та художню цінність і є бібліографічною рідкістю. Книга становить колекційний інтерес. Прижиттєве видання автора.
Естімейт
400-450Кричевський Василь
(1872/1873–1952)
Український живописець, графік, архітектор. Засновник видатної мистецької династії, брат художника та педагога Федора Кричевського, батько художників Василя та Миколи Кричевських. Представник українського імпресіонізму в живописі, творець нового українського стилю в архітектурі, автор Великого і Малого Герба УНР (1918), відродженого нині як Герб (Малий) незалежної України. Створив ескізи українських державних печаток та купюри номіналом у дві гривні (1918). Народився у с. Ворожба Харківської губернії (нині Сумська область). У 1912–1913 рр. керував майстернями килимів родини Ханенків і керамічної школою в Миргороді. Співзасновник і перший ректор Української академії мистецтва у Києві (1917). Працював також як художник, сценограф і декоратор у галузі кінематографу, зокрема оформив стрічки «Тарас Трясило» (1926), «Звенигора» (1927), «Назар Стодоля» (1936), «Сорочинський ярмарок» (1937) та інші. У 1940 р. у Києві відбулася персональна виставка В. Кричевського, на якій експонувалося 1055 робіт. Під час війни митець виїхав спершу до Львова, потім на Лемківщину, згодом переїхав до Німеччини, а 1949 року — у Каракас (Венесуела). Твори зберігаються в Українському музеї Нью-Йорка, Харківському художньому музеї, Музеї української діаспори у Києві та інших музейних зібраннях України та світу.