«Київський Синопсис» — унікальне видання, яке протягом XVII–XIX ст. витримало близько тридцяти окремих видань (староукраїнською та російською мовами). Попри те, що «Синопсис» був одним із найвідоміших історичних творів другої половини ХVІІ ст., його авторство залишилось анонімним. І лише порівнюючи стилістику мови, засвідчені в інших творах історичні концепції, місце появи твору тощо, дослідники встановили, що працю підготував найвірогідніше архімандрит Києво-Печерської лаври, вчений і письменник Інокентій Ґізель (1600(?)–1683). «Синопсис» починається від давніх слов’ян і сягає другої половини XVII століття, особливу увагу приділено Русі. У додатку вміщено перелік (розпис) князів, гетьманів і митрополитів. Надрукований уперше в 1674 році друкарнею Києво-Печерської лаври, «Синопсис» було вживано як підручник історії не тільки в Україні, Білорусі та Росії, але й у Сербії, Молдові та Болгарії.