Рідкісний фольклорно-історичний збірник. Містить першу прижиттєву публікацію поеми Т. Шевченка «Наймичка» без зазначення авторства, оскільки поет перебував тоді на засланні й друкувати його твори було заборонено. Щоб обійти цензуру, видавець збірника П. Куліш подав у передмові до публікації версію, ніби поему виявлено випадково й без зазначення прізвища автора в альбомі панночки-хуторянки. Видання має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Прижиттєве видання упорядника.

Збірка містить українські народознавчі матеріали та художні твори на історичну тематику. При друкуванні збірника П. Куліш (1819–1897) уперше вжив український фонетичний правопис, створений на основі живої вимови. «„Записки о Южной Руси” друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам’ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни», — писав він в одному з листів до С. Аксакова. Тарас Шевченко написав про збірку: «Цю книгу скоро напам’ять буду читати. Вона мені так чарівно, живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками і кобзарями. Пречудова і вельми благородна праця! Брильянт у сучасній історичній літературі».

У першому томі подано старовинні легенди, перекази, повір’я, а також думи й пісні (про Золоті ворота, Б. Хмельницького та Ю. Хмельницького, І. Барабаша, І. Мазепу, С. Палія, М. Гладкого, сотника Харка тощо), записані упорядником з уст кобзарів, лірників, оповідачів. Значне місце відведено матеріалам про гайдамацький рух і його діячів — М.Залізняка, М. Швачку, С. Шила й інших, про звичаї та мораль запорожців і їхню боротьбу проти татар і поляків.

У другому томі вміщено казки, записані Л. Жемчужниковим, розповідь про зустріч П. Куліша з кобзарем О. Вересаєм, добірку пісень, оповідання сучасника-поляка про походи гайдамаків, пісні в записах і музичному опрацюванні А. Маркевича. Вперше опубліковано поему Т. Шевченка «Наймичка» (без зазначення імені автора), оповідання-ідилію П. Куліша «Орися», передруковано статтю І. Могильницького «Про давність і самобутність південно-руського язика», подано запис обряду похорону на Харківщині, історичні матеріали, зокрема «Про причини взаємного озлоблення поляків і українців у 17 ст.».

Видання містить розлогі коментарі упорядника, в яких особливу увагу приділено постатям інформаторів — кобзарів, лірників, оповідачів, середовищу й місцевості, де збереглися відповідні матеріали.

Бібліографія: Грінченко № 248.