Під час визвольних змагань місто Суджа входило до земель УНР. Цей документ підтверджує повноцінну діяльність українських державних установ на цій території. У 1918 році за Берестейською угодою до Суджі входять німецькі війська. На переговорах про перемир’я, що проходили між українсько-німецькою та радянською військовими делегаціями в травні 1918 року на залізничній станції робітничого селища Коренєво (поблизу Курська) було зокрема визначено лінію розмежування між військовими силами сторін. Вона була завширшки 10–40 км від лінії Сураж — Унеча — Стародуб — Новгород-Сіверський — Глухів — Рильськ — Колонтаївка — Суджа — Беленихіно — Куп’янськ. Згідно з угодою, з цієї території мали бути виведені військові частини обох сторін. Саме ця територія й отримала назву «нейтральна зона». Так місто опинилося в прикордонні. Незважаючи на нейтральний статус, більшовицькі війська проникають у місто й з 1 вересня до 25 жовтня (за старим стилем) 1918 року Суджа перебуває в складі Російської республіки. З аналізу протоколів Тимчасового робітничо-селянського уряду України, заснованого на противагу УНР, слідує, що Суджа майже місяць була столицею України (з 29 листопада по 27 грудня 1918 р.). Та вже 3 січня 1919 р. більшовикам вдалося зайняти Харків, і невдовзі уряд радянської України переїхав туди. За даними перепису 1897 року в місті мешкало 7433 особи, з них 4546 осіб (61,16 % населення міста) вказали рідною мовою українську (в переписі — «малоросійську»), «великоросійську» такою назвали 2765 осіб (37,20 %), єврейську — 87 осіб (1,17 %).