Праця українського мовознавця, лексикографа та громадського діяча Житецького П. Г. (1837-1911) — дослідження визначної пам’ятки української книжкової та народної мови XVI ст. — Пересопницького Євангелія. Пересопницьке Євангеліє (1556–1561) є перекладом канонічного Євангелія на «просту мову». Рукопис багато орнаментований, прикрашений високохудожніми багатокольоровими заставками й мініатюрами. За красою і багатством оформлення Євангеліє не має рівних собі серед українських рукописів. Воно містить унікальний матеріал для вивчення історії української мови. Мова пам’ятки, максимально наближена до живої народної, дає можливість відтворити стан одного з двох типів старої української літературної мови (так званої «простої мови») і визначити фонетичне, граматичне і лексичне обличчя народної української мови в другій половині XVI ст. Дарчий напис українською мовою на перших сторінках засвідчує, що Євангеліє було передане Переяславському кафедральному собору українським гетьманом Іваном Мазепою, який зробив нову палітурку рукопису і прикрасив її коштовним камінням.

Свого часу Пересопницьке Євангеліє читали Тарас Шевченко і Михайло Максимович. Оздоблення книги вивчали мистецтвознавці В. Стасов і Я. Запаско. Також Пересопницьке Євангеліє набуло значення «політичного символу нації» та використовується під час інавгурації усіх президентів України.