«Лихо з розуму (Портрети двадцяти „злочинців“)» — перша українська документальна збірка, укладена В’ячеславом Чорноволом (1937–1999). У ній представлено матеріали щодо першої хвилі арештів серед української інтелігенції (1965–1966): біографічні довідки про 20 політв’язнів цього «набору», їхні листи, звернення, літературні та художні твори. До збірки включено також списки в’язнів Дубравлагу (Мордовські табори) — учасників боротьби за незалежність України (1942–1954), а також українців, засуджених за релігійні переконання. Українською мовою книга вперше вийшла у 1967 році у Львові, набувши міжнародної популярності (1968 року вийшло англійське видання, 1974 року — французьке) і зробивши відомими багатьох українських дисидентів. За «Лихо з розуму» Чорновола в СРСР було ув’язнено (1967), а у Великобританії удостоєно Міжнародної журналістської премії (1968). За цю та інші праці, що раніше вважалися антирадянськими, Чорновіл отримав Державну премію України ім. Т. Шевченка в галузі публіцистики (1996).