«Повість минулих літ» — літописне зведення, складене в Києві на початку XII століття, пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі. Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не дійшов, збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377 року (охоплює події до 1110 р.), та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. (розповідь доведено до 1117). Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: першу складено ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором із літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113 року; другу — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116 році; третю виготовлено у Видубицькому монас- тирі 1118 року для Мстислава — сина Володимира II Мономаха. «Повість минулих літ» — перша в Київській Русі пам’ятка, в якій історію держави показано на широкому тлі сві- тових подій. Тут описано історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі. Літопис містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи пода- ються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди.