В радянській Україні за життя В. Стуса не вийшло жодної друкованої збірки його поезій. Після серпневих арештів 1965 року серед української інтелігенції В. Стус підтримав учасників акції протесту, що відбулася під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві. Тоді він став для влади «політично неблагонадійним». У 1968 р. поет віддав рукопис своєї збірки «Зимові дерева» до видавництва «Радянський пись- менник», і одночасно виготовив шість самвидавних примірників. Один з них автор подарував Л. Селезненкові, че- рез якого з книжечкою познайомилась Ганна Коцурова — студентка з Чехословаччини, яка цікавилася українською культурою й перебувала в той час у Києві. Повернувшись до Чехословаччини, дівчина привезла з собою самвидав- ну збірку і показала її Б. Чаприні та Б. Левицькому, які високо оцінили поезію Стуса. Книгу «Зимові дерева» було надруковано у Лондоні та 1970 року випущено в Брюсселі видавництвом «Література і мистецтво» («Lettres et Art»). А видавництву «Радянський письменник» друкувати збірку було заборонено, незважаючи на безумовну талано- витість віршів і позитивні рецензії. Наприкінці 1970 р. примірник закордонного видання потрапив до самого В. Стуса. До списку «злочинів» поета КДБ додало і «Зимові дерева», і статтю «Феномен доби», і публіцистичні листи, і навіть чернетки незакінчених творів.