Санктпетербургъ: [Тип. Богдановича]. — 245, [9] с. — 19,5 × 12,5 × 3 см. У шкіряній палітурі епохи. Потертості палітури. Пожовтіння, потертості за- бруднення та плями на папері. Втрачено сторінки 133–136. На форзацах власницькі написи чорнилом, позначки олівцем. На титульному аркуші та форзаці чорнильні штампи «Алексѣй Павловичъ Аристовъ». Книга має наукову, історико-культурну цінність і становить колекційний інтерес. Бібліографічна рідкість. Наявність цього видання у бібліотеках, музеях і приватних зібраннях визначає особливий статус цих колекцій. Провенанс: чорнильні штампи на титульному аркуші та форзаці «Алексѣй Павловичъ Аристовъ».
Естімейт
8 000 — 10 000Рідкісна рання публікація зразків українського фольклору в російському пісеннику 1790 року, важливе джерело знань з української етномузикології. У книзі подано 17 українських народних пісень, вперше виокремлених і надрукованих під заголовком «Пѣсни малороссійскія». Це ліричні, жартівливі, родинно-побутові, козацькі та історичні пісні. Серед них: «Засвистали козаченьки», «Був Сава в Немирові» (про Гната Голого і Саву Чалого), «Послала мене мати зеленого жита жати», «Стояла дівчина на валу», «Черешенька, вишенька» та інші. У декількох наведених піснях вживається назва «Україна», засвідчуючи високу національну свідомість народу. Відомо, що вперше українські народні пісні з’явилися в зарубіжних публікаціях, зокрема саме наприкінці XVIII століття в російських пісенниках і збірках М. Чулкова, В. Трутовського, І. Прача.
Арістов Олексій Павлович (1842–1910) — відомий лікар, композитор, збирач фольклору.
Бібліографія: Сопиков В. С. Опыт российской библиографии. — № 6292. Бурцев А. Е. Обстоятельное библиографическое описание редких и замеча- тельных книг. — № 1467.