Свою бібліотеку, зібрану перед Українською революцією, Дорошенко втратив 1919 року. Тоді він виїхав з Києва до Кам’янця-Подільського і далі в еміграцію, залишивши архів і бібліотеку у київському помешканні на вул. Львівській, 46 (тепер Січових Стрільців). У 1921 році один із знайомих Дорошенка побачив книжки з його книгозбірні у Києві «на тантиді» (тобто на товкучці), викупив їх і у 1924–1925 роках приніс до Єфремова, який на той час очолював у ВУАН Комісію для дослідів над історією громадських течій (пізн. революційних рухів) в Україні. У 1925 році Єфремов пересилав Дорошенкові до Праги частину його книжок, а наступного року йшлося вже про пересилку цілої збереженої книгозбірні до Берліна, де Дорошенко мав намір передати її для бібліотеки Слов’янського інституту при Берлінському університеті. Проте 1927 року ГПУ видало наказ про перепис усіх книжок Дорошенка з метою передачі їх бо бібліотеки ВУАН. Напередодні арешту Єфремова 1929 року Києвом ширилися чутки, що його переслідують за зв’язки з «гетьманським міністром». Урешті ці книжки Дорошенкові не переслали, а у 1930 році Сергія Єфремова засудили за сфабрикованою справою Спілки Визволення України. У 1931 році з Комісії для дослідів над історією громадських течій в Україні Дорошенкові книжки було передано до бібліотеки Академії наук у Києві. Частина книжок ще тоді потрапила до інших приватних книгозбірень.