Найкращій путівник Києвом довоєнного часу. Містить унікальний фактологічний та ілюстративний матеріал. У написанні текстів і оформлені книги взяли участь близько трьох десятків співробітників ВУАН та інших наукових закладів. Провідну роль у створенні «Провідника» відіграв його редактор Федір Ернст, який написав 243 із 340 статей збірки (частково у співавторстві). Видання, в якому скоординовано зусилля провідних фахівців свого часу, створювалося й існувало в умовах прицільного терору, — його забороняли, вилучали з обігу та знищували. Редакторська колегія «Провідника» прагнула показати культурні скарби міста на тлі загальних історично-еконо- мічних, соціальних та політичних процесів. Уперше зроблено спробу наукової оцінки багатьох пам’яток матеріальної культури, перелічено нові великі промислові підприємства та ін. Матеріали, що потребують систематичного викладу, подано у вигляді окремих нарисів у першій частині книги. Відомості про природні й культурні пам’ятки, культурно-освітні заклади, найбільші промислові підприємства тощо згруповано по районах і розміщено по лініях певних маршрутів.

ЕРНСТ Федір (Теодор Ріхард) Людвігович (1891–1942)
Український історик, мистецтвознавець, музеєзнавець. Член Київського товариства охорони пам’ятників старовини та мистецтва, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, член Історичного товариства ім. Нестора-Літописця, член Товариства діячів українського пластичного мистецтва, дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН. Ф. Ернст зробив вагомий внесок у створення Київської картинної галереї, Києво-Печерського, Кирилівського та Чернігівського заповідників. Він мріяв про створення заповідника «Київський акрополь», до якого мали увійти Софійський собор, Десятинна, Георгіївська та Андріївська церкви, Михайлівський монастир. Більшість праць Ернста не втратила наукової цінності й донині. Він справедливо посідає місце одного з фундаторів українського мистецтвознавства. 1942 року його було розстріляно. Посмертно реабілітовано.