Хасевич Ніл

(1905–1952)

Псевдоніми: Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль.

Видатний український художник-графік, суспільний і політичний діяч. Член Української головної визвольної ради (з 1949). Ілюстратор багатьох видань ОУН і УПА. Підпільна творчість Н. Хасевича розпочалась у 1943 році, коли він вступив до УПА. В умовах постійної небезпеки, працюючи в бункерах, землянках і криївках з примітивною підпільною друкарською технікою, без належних засо-
бів для життя і необхідних матеріалів, він створив близько 250 графічних творів і композицій. Художник оформлював антирадянські листівки-афіші, летючки, бофони (квитки на бойовий фонд) і видання УПА, створював ілюстрації, логотипи, карикатури, меморіальні портрети загиблих провідників, виготовляв печатки, штампи та кліше, проектував хрести-ордени, медалі та відзнаки УПА й ОУН. Також Н. Хасевич виконав серію дереворитів «Волинь в боротьбі», ряд цікавих портретів та ескізів з життя повстанців. За особливий внесок у справу визвольного руху Ніла Хасевича було нагороджено Срібним Хрестом Заслуги та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах». Однак оприлюднення його підпільних творів на Заході фактично стало для митця смертельним вироком. У 1951 р. роботи Хасевича потрапили до рук делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів, і їх було надруковано в альбомі «Графіка в бункерах УПА». Саме після цього за розпорядженням з Москви було створено спеціальну міжобласну оперативну групу для його розшуку, на що було витрачено чимало зусиль. Було розшифровано документи, знайдені в одній із викритих на Рівненщині криївок.
В одному з них йшлося про заготівлю для роботи художника необхідних матеріалів. Там же було названо місце знаходження однієї з останніх на Волині криївок, де й переховувався Хасевич. Живим він не здався, — застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями, спаливши перед тим усі важливі документи.