В середині XIX століття проблема становища жінки в українському суспільстві стала усвідомлюватися громадсь- кістю та знайшла відображення у творах Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Ко- билянської. Першим до теми жіноцтва в українській народній пісні звернувся Олександр Боровиковський, син ві- домого українського поета й фольклориста Левка Боровиковського. У двадцятирічному віці він опублікував нарис «Женская доля по малороссійским песням», в передмові до якого пише: «Меня всегда поражали украинские песни, и даже больше чем музыкой — поэзией своего содержания… Украинские песни — это те сказочные слезы. Что каждая слеза — жемчужина...». Дослідження складається з трьох розділів, які відповідають найважливішим періодам жіно- чого життя, — «Кохання», «Заміжжя», «Мати і діти». Нарис опубліковано російською мовою, а тексти пісень подано українською. Про можливість їх перекладу автор пише так: «Едва ли в каком нибудь языке есть столько нежных слов для выражения любви, как в малорусском. Переводить украинские песни даже на такой близький язык, как велико- русский, нет никакой возможности».