Лот №: 87
Евангеліон. Сирѣчъ: Благовѣстіе Богодухновенных Евангелистъ = [Євангеліє, або Благовістя богодухновенних євангелістів]. 1636

Львів: Типографія Успенського братства, друкар Михайло Сльозка. (20 серпня) 1636. — [12], 412 арк. — Формат книги — 2°.

Гравери: Георгій ієродиякон, EZ, Памво Беринда. Гравюри: форта, «Вседержитель» (зворот титулу), 60 ілюстрацій у тексті, заставки, кінцівки, ініціали. Виливні прикраси. Фоліація літерна, розміщена у правому нижньому куті аркушів із крапкою. Кустоди. Рядків — 16, 25. Мова — церковнослов’янська, українська. Друк двома фарбами. Оправа: дерево, шкіра коричневого кольору з орнаментально-шрифтовим тисненням, форзац, каптал, металеві застібки. Сліди реставрації, забруднення, потертості та плями на папері, обрізані поля блоку. Покрайні записи на арк. 1–19 другого рахунку, датовані 1727 роком. Відсутні останні три ненумеровані аркуші «Обясненїя справленій…»

Перше українське видання Євангелія. Рідкість. Книга має наукове, художнє, історико-культурне значення, посідає чільне місце в історії вітчизняного книгодрукування, належить до кращих українських стародрукованих видань і становить колекційний інтерес.

Естімейт

8 000–10 000
Торги завершено
Євангеліє — одна з найголовніших священно-богослужбових книг християнства. Чотири перші книги Нового Заповіту — Євангелія, написані св. апостолами Матвієм, Марком, Лукою, Іоаном. У них міститься опис земного життя Ісуса Христа — Його вчень, чудес, проповідей і притч, воскресіння з мертвих.

Євангеліон було надруковано на замовлення Успенського братства відомим львівським друкарем Михайлом Сльозкою з дозволу польського короля Владислава IV та з благословення митрополита Петра Могили. Текст книги щедро оздоблено бароковими сюжетними й орнаментальними заставками, кінцівками, художніми ініціалами. Деякі з них є відбитками з кліше Івана Федорова. Видання багато ілюстроване серією гравюр-дереворитів на євангельські теми, що є яскравим прикладом впливу європейського ренесансного мистецтва на українську книжкову графіку. У книзі вміщено 2 ренесансні гравюри на тему притчі про блудного сина, які були вирізані ще у 1606 році видатним українським гравером і мовознавцем Памво Бериндою. Одна з них (арк. 254 зв.) є спрощеною копією відомої гравюри видатного німецького художника епохи Відродження Альбрехта Дюрера. Інша (арк. 255 зв.) — копія з гравюри Ганса Зебальда Бегама.

Бібліографія:

Запаско Я., Ісаєвич Я. Каталог стародруків. 1981. № 253;
Максименко Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у Львівських збірках 1574–1800 рр. 1975. № 15;
Каменева Т., Гусева А. Украинские книги кирилловской печати XVI–XVII вв. 1976. № 65.