Збірник містить українські народознавчі матеріали та художні твори на історичну тематику. При друкуванні збірника П.Куліш (1819–1897) уперше вжив український фонетичний правопис, створений на основі живої вимови. «Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам'ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни", — так писав він в одному із листів до С. Аксакова. Про збірку Т. Г. Шевченко писав: «Цю книгу скоро напам'ять буду читати. Вона мені так чарівно, живо нагадала мою прекрасну бідну Україну, що я немов з живими бесідую з її сліпими лірниками і кобзарями. Пречудова і вельми благородна праця! Брильянт у сучасній історичній літературі.»

В 1-му томі подано старовинні легенди, перекази, повір'я, а також думи й пісні (про Золоті ворота, Б.Хмельницького та Ю.Хмельницького, І.Барабаша, І.Мазепу, С. Палія, М.Гладкого, сотника Харка тощо), записані упорядником з уст кобзарів, лірників, оповідачів. Значне місце відведено матеріалам про гайдамацький рух та його діячів: М.Залізняка, М.Швачку, С.Шила й ін., про звичаї та мораль запорожців і їхню боротьбу проти татар та поляків.

У 2-му томі вміщено казки, записані Л.Жемчужниковим, розповідь про зустріч П.Куліша з кобзарем О.Вересаєм, добірку пісень, оповідання сучасника-поляка про походи гайдамаків, пісні в записах і музичному опрацюванні А.Маркевича. Вперше опубліковано поему Т. Шевченка "Наймичка" (без зазначення імені автора), оповідання-ідилію П.Куліша "Орися". Передруковано статтю І.Могильницького "Про давність і самобутність південно-руського язика", запис обряду похорону на Харківщині, історичні матеріали, зокрема "Про причини взаємного озлоблення поляків і українців у 17 ст.".

Видання містить розлогі коментарі упорядника, у них особливу увагу приділено постатям інформаторів — кобзарів, лірників, оповідачів, середовищу та місцевості, де збереглися відповідні матеріали.

Бібліографія: Грінченко № 248.