Перше в українському мовознавстві ґрунтовне дослідження з історії фонетики української мови. Цією працею визначний український мовознавець Павло Житецький (1836/1837–1911) започаткував системне вивчення історичної фонетики української мови, зробивши повний опис фонетичної системи на основі давніх писемних пам’яток і живого діалектного мовлення. Автор здійснив спробу з’ясувати походження і статус малоруського наріччя (української мови) за допомогою історичного методу. Він розглядає історію розвитку вокалічної системи української мови, піднімає питання виникнення звука і, виводячи його з давніх «о» та «е», зосереджує увагу на системі українського консонантизму, зупиняючись, зокрема, на явищі скупчення приголосних, на той час ніким не аналізованому.

Це була фактично перша в українському мовознавстві робота, де звукові явища української мови розглядалися цілісно — в історичній послідовності, з простеженням внутрішніх зв’язків. Як додаток, Житецький долучив зразки писемної української мови XIV–XVII ст. та говірок, доповнивши їх характеристиками окремих діалектів.