Остромирове Євангеліє — одна з найдавніших рукописних книг, створених на Русі, визначна пам’ятка старослов’янського письменства у давньоруській редакції, пам’ятка української мови. Цей великоформатний кодекс був писаний у київському княжому скрипторії дияконом Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира (у хрещенні Йосифа). Робота тривала неповних 7 місяців. Текст, поданий уставом, містить чималу кількість українських слів і мовних форм. Рукопис складається з 294 пергаментних аркушів з багатоколірними зображеннями євангелістів, буквицями й заставками.

Від початку XIX століття розпочалося наукове вивчення рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видано О. Востоковим 1843 року з додатком короткої граматики, словника та грецького підрядкового тексту. Для цього видання (не факсимільного, а набірного) було виготовлено спеціальний слов’янський шрифт, що якомога точніше відтворював почерк оригіналу.

Фотолітографоване видання було здійснено двома накладами (1882, 1889) коштом купця Іллі Савінкова, завдяки чому Остромирове Євангеліє стало широко відомим, у багатьох вищих та середніх навчальних закладах саме за ним читали тексти, вивчаючи старослов’янську мову.