Серед джерел з історії Української революції 1917–1921 рр. значне місце займають неперіодичні видання — листівки або аркушівки, летючки. У вигляді аркушівок були опубліковані тексти публіцистичних статей, що роз’яснювали листопадові події 1918 р., розвінчували неправдиві чутки про Директорію та коротко «на фактах і авторитетних посвідченнях» викладали історію листопадово-грудневих подій 1918 р. 13 листопада 1918 року, в Україні було створено Директорію — тимчасовий революційний верховний орган, до якого входили представники опозиційних партій просоціалістичної орієнтації — Володимир Винниченко (голова), Симон Петлюра, Андрій Макаренко, Федір Швець, Панас Андрієвський, який рівно за місяць — 14 грудня 1918 року, шляхом збройного повстання повалить Гетьманат і стане верховним державним органом УНР. З перших своїх кроків гетьман і його прихильники зіткнулися з протидією двох протилежних течій. Одні — переважно російські праві — сприймали їх як «сепаратистів», «зрадників» і «мазепинців». Але так само рішуче від Скоропадського відхрещувалися як від «поміщика» і «царського генерала» соціалісти всіх відтінків, зокрема й українські, вважаючи гетьмана, як і всіх заможних та російськомовних осіб українського походження, неукраїнцями. 14 листопада гетьман Скоропадський проголосив федерацію Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією. Наступного дня Директорія у своєму зверненні до українського народу закликала до повстання проти гетьмана, оголосивши його уряд неправомочним. Самі ж очільники Директорії досить швидко пересварилися поміж собою (особливо гострою була неприязнь між Петлюрою і Винниченком). До того ж, повстання стрімко набувало анархічного та напівстихійного характеру. 14 грудня 1918 року в результаті повстання Київ був захоплений військами Директорії, гетьман зрікся влади.